СУЧАСНИЙ КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД У ЛІКУВАННІ ЧОЛОВІКІВ ІЗ ЕРЕКТИЛЬНОЮ ДИСФУНКЦІЄЮ

Ю.М. ГУРЖЕНКО, В.В. СПИРИДОНЕНКО

 

ДУ «ІНСТИТУТ УРОЛОГІЇ ІМЕНІ АКАДЕМІКА О.Ф.ВОЗІАНОВА НАМН УКРАЇНИ»

ВСТУП

 

Етапи життя людини є вельми залежними від різних аспектів (в т.ч. і від фактору репродуктивного циклу), одним із яких є старіння – природне явище, що стосується всіх індивідуумів і є пов’язане зі зниженням загальної функції організму. На етапі формування інволютивних змін людського організму підвищується ризик вікових захворювань та скарг, тому світові дослідники завжди знаходяться у пошуку ефективних засобів, які могли б сприяти сповільненню старіння та подовженню життя [1].

Порушення стану сечостатевої та репродуктивної функції є досить поширеними у людській популяції станами, а пошуку ефективного лікування присвячено безліч різноманітних досліджень протягом історії людства. У різних історичних колисках цивілізації протягом тисячоліть сформувалися певні парадигми лікування таких станів, із урахуванням географії лікарських рослин та продуктів тваринного світу.

Наочний стан проблеми розповсюдженості сечостатевих захворювань у світі постає актуальним питанням не тільки практикуючих лікарів, а й соціологів, клінічних епідеміологів та фахівців інших, споріднених із медициною фахів.

Сучасні вчені сходяться у думці, що еректильна дисфункція (ЕД) є найпоширенішою формою розладів чоловічої сексуальності і ризик її виникнення значно підвищується з віком.

Погляди на епідеміологію ЕД у світових дослідженнях мають доволі сильні відмінності. За оцінками Trusted Source, ця хвороба вражає приблизно третину чоловіків [2], а в інших дослідників глобальна поширеність ЕД характеризувалася значним коливанням від 3 до 76,5 % [3].

Епідеміологічні дослідження з приводу ЕД наголошують, що понад 10% чоловіків вікової групи 40-70 років скаржаться на наявність клінічно значущих проявів, а близько ¼ осіб вказаної вікової категорії мають помірні/періодичні прояви. Найбільшою кореляцією із ЕД виступає вік, а загальна поширеність помірного та повного розладу зростає приблизно з 22% у середньому віці 40 років до 49% у середньому віці 70 років. У чоловіків, молодших за вік 40 років ЕД зустрічається приблизно у 5-10% [4].

Класичне епідеміологічне дослідження («Массачусетське дослідження старіння чоловіків (Trusted Source)»), встановило, що приблизно 52% чоловіків вказують на ознаки різних форм ЕД, а також на те, що загальна ЕД збільшується приблизно з 5 до 15% у віці від 40 до 70 років [5].

Хоча ризик зростання ЕД корелює із віком, молоді чоловіки також вказують на прояви ЕД. Дослідження, опубліковане в Journal of Sexual Medicine, показало, що ЕД може вражати приблизно 26% чоловіків віком до 40 років [6] і ми знаємо про існування сучасних тенденцій до зростання ЕД у чоловічій популяції.

Статева функція та її успішна реалізація у чоловіків та жінок є важливою частиною щасливого сімейного життя. Сексуальна функція – це єдина парна функція в організмі людини, а її піком вважають коїтус. Сам по собі статевий акт є досить складним фізіологічним комплексом специфічних особистісних, психологічних, поведінкових та генітальних реакцій. Цей комплекс є основою забезпечення провідної біологічної ролі - інтимної близькості чоловіка та жінки.

Інтимна близькість у чоловіків, тобто їх так званий статевий цикл, має чотири складові, від взаємодії яких залежить успішна реалізація статевої функції у вигляді статевого акту.

Перша, нейрогуморальна складова, забезпечує яскравість статевого потягу та підвищення збудливості усіх відділів нервової системи, які приймають участь у регуляції статевої діяльності. Друга, психічна складова, забезпечується діяльністю кори головного мозку, визначає спрямованість лібідо та забезпечує специфічні форми проявів статевої активності людини, на відміну від інших живих істот. Третя, ерекційна складова, обумовлена функціональною активністю спінальних центрів ерекції і забезпечує механічну основу статевого акту, а четверта, еякуляторна, складова забезпечується інтеграцією функцій каскаду структурних ланок, із формуванням феномену еякуляції.

Сексуальна дисфункція у чоловіків може бути обумовлена патологією будь-якої складової, але порушення третьої еректильної складової статевого акту зустрічається найчастіше. Раніше ця патологія називалася імпотенцією, а на теперішній час, враховуючи психологічні особливості чоловічого організму, вона називається ЕД.

Медицина сьогодення досягла неабияких успіхів у терапії сексуальної патології чоловіків, але, на жаль, лише 5-7% чоловіків із патологією сексуальності звертаються за допомогою до фахівця. Найчастіше чоловіки звертаються до медиків із патологією еректильної функції, а «золотим стандартом» у лікуванні ЕД вважають групу препаратів інгібіторів фосфодіестерази 5 типу, хоча пошук медикаментів, які були б здатні впливати на більшість патогенетичних ланок ЕД триває.

Етіопатогенез ЕД на рівні тканин статевого члена обумовлений недостатньою вазодилатацією, дефіцитом циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ); недостатньою сприйнятливістю судин до цГМФ; слабкою компресією пенільних вен, спричиненою розростанням сполучної тканини; а також комбінація вказаних вище факторів.

Психогенний фактор розладів ерекції визначає високу ефективність психотерапевтичного та психотропного лікування. Зважаючи на те, що сексуальна функція є єдиною парною функцією в організмі людини, ідеальним варіантом є лікування одночасно обох партнерів, однак індивідуальна психотерапія також дає позитивний результат. Лікарські засоби та біологічні методи використовуються в більшості випадків лише як додаткові фактори.

Останніми роками велику популярність набула фітотерапія, все частіше стали призначати препарати комбінованої дії завдяки можливостям їхнього патогенетичного впливу на декілька ланок патогенезу ЕД. Одним із таких препаратів є комплексний засіб АДРІУС, виробництва фармацевтичної компанії «Ананта Медікеар» (Індія).

Одна капсула містить: екстракт плодів якірців сланких (Tribulus terrestris) 250 мг, екстракт коренів і листя витанії снодійної (Withania somnifera) 100 мг, екстракт плодів бобів оксамитових (Mucuna pruriens) 90 мг, Апілак (Royal jelly) 10 мг, йохімбіну гідрохлориду (Yohimbine HCl USP) 2,5 мг. Усі вищеназвані компоненти є визнаними засобами лікування порушень чоловічої статевої функції, ефектами яких користувалися ще з стародавніх часів.

Фітотерапія здавна користується попитом для лікування сексуальної дисфункції. Одними з небагатьох рослинних препаратів Азії, які широко вивчалися для лікування ЕД, є Panax ginseng, Butea superba, Epimedium herbs (icariin), Tribulus terrestris, Securidaca longipedunculata, Piper guineense та йохімбін. З них лише за даними використання Panax ginseng, B. superb та йохімбін опубліковані дослідження, що проведені на людях, але вони недостатні для отримання достовірних висновків. Існують думки про необхідність розробки належним чином спланованих досліджень, з метою визначення ефективності та безпеки такого виду лікування [7].

В одному з досліджень шістьох рослин т.з. «Расаяни» з Аюрведи (Eleutherococcus senticosus, Panax ginseng, Raponticum carthamoides, Rhodiola rosea, Withania somnifera та Ocimum sanctum) було ретельно оцінено їхній фармакологічний потенціал і встановлено можливість розвитку антистресового адаптогенного ефекту [8].

У іншому дослідженні було встановлено, що комбінований вплив екстрактів трав Аюрведи у вигляді метанольних сполук корелює із збільшенням антиоксидантного потенціалу в живому організмі, із перспективним адаптогенним ефектом лікування [9].

Рослина Mucuna pruriens належить до родини Fabaceae і зазвичай відома як «оксамитовий боб», а його відновлювальні  ефекти є потужним компонентом у фармацевтичних і терапевтичних цілях. Окрім високого вмісту білка та крохмалю, ці боби містять 3,4-дигідрокси-l-фенілаланін (l-Dopa), який має кілька лікувальних властивостей, тому цю рослину вважають за перспективну в майбутньому через її антихолестеринову, протипаркінсонічну, антиоксидантну, протидіабетичну, еротизуючу, протизапальну, антимікробну та протиотруйну дію. Він також демонструє протиракові ефекти і дослідження з цього приводу тривають. Боби Mucuna pruriens також містять широкий спектр фітохімічних компонентів, таких як алкалоїди, глікозиди, сапоніни, відновлюючі цукри та дубильні речовини, що дає можливість досліджувати його для більш широкого застосування [10]. Одним із найбільш цікавих ефектів є антинутрієнтний, що має перспективи використання у якості антидіабетичного засобу [11].

Хоча Mucuna pruriens добре відома як харчова, а також цінна лікарська рослина, її культивування не проводилося через її здатність викликати свербіж шкіри. Як відомо, мукуна здавна використовується для лікування хвороби Паркінсона, сексуальних розладів та різних інших захворювань. На відміну від дикого генотипу M. Pruriens, її білонасінний різновид виявився найбільш придатним для широкомасштабного вирощування через невеликий розмір трихому, що має у складі мукунаїн [12].

Mucuna pruriens здавна вважється джерелом їжі, багатим на білок, незамінні жирні кислоти, крохмаль, деякі незамінні амінокислоти, а також т.з. «антихарчові фактори», такі як інгібітори протеази, загальні феноли, олігосахариди (рафіноза, стахіоза, вербаскоза). Всі частини рослини Mucuna мають лікувальні властивості (основною фенольною сполукою є L-допа – до 5%; метанольні екстракти листя продемонстрували антимікробну та антиоксидантну дію в присутності біологічно активних сполук, таких як феноли, поліфеноли та таніни). Фітопродукти з Mucuna pruriens здатні надавати потужного антиоксиданного ефекту [13].

У науковій літературі існують дані про використання екстрактів із насіння та листя Mucuna pruriens на Сході у якості афродизіаку, засобу лікування чоловічої безплідності та різних нервових розладів [14]. Встановлено ефект позитивного впливу похідних з Mucuna pruriens на кавернозний кровообіг в експерименті із ссавцями [15]. Існують наукові дослідження, що вказують на перспективність використання лікарських продуктів з Mucuna pruriens з метою покращення стану сперматогенезу [16, 17, 18].

Дослідження біологічних ефектів екстрактів насіння Mucuna pruriens (не містять L-DOPA, який раніше вважався активним інгредієнтом) in vitro й in vivo, встановило, що фітохімічними речовинами полярної фракції були катехол, його похідні та поліфеноли, а неполярна фракція складалася з похідних ліпідів. L-DOPA не було виявлено в жодному з екстрактів. Полярна фракція змогла посилити експресію пов’язаних з ЕД генів, включаючи eNOS та nNOS in vitro, що згодом дає змогу сприяти виробленню оксиду азоту та підтримці внутрішньоклітинних рівнів цГМФ. При введенні щурам із стрептозотоцин –індукованим цукровим діабетом та ЕД полярного екстракту було встановлено значне покращення усіх параметрів їхньої сексуальної поведінки порівняно з групою без лікування. Цей ефект є наслідком здатності екстракту Mucuna pruriens стимулювати експресію eNOS і nNOS, із посиленням виробництва оксиду азоту та належних рівнів цГМФ в тканині пеніса. Крім того, встановлено протективний ефект Mucuna pruriens щодо запобігання трофічних діабетичних порушень у тканинах статевого члена [19].

Трава Withania somnifera Dunal класифікується в Аюрведі, стародавній індуїстській системі медицини, як продукт Расаяни (засоби рослинного походження, що зміцнюють фізичне та психічне здоров’я, збільшують опірність організму хворобам і різноманітним несприятливим факторам, а також сприяють збільшенню тривалості життя). Ці властивості надзвичайно схожі на властивості, які приписуються адаптогенам, таким як Panax ginseng (PG) у сучасній медицині. Withania somnifera (L.) Dunal, широко відома як Ashwagandha в аюрведичній медицині більше 3000 років. Відповідно до Чарака Самхіти, Сушрута Самхіти та інших стародавніх текстів, Ашваганда відома як Балія (підвищує силу), Брусья (підсилює сексуальну продуктивність), Ваджікарі (сперматогенний), Камарупіні (підвищує лібідо), Пустіда (живить).

Традиційне використання Withania somnifera (L.)  в Аюрведі є дуже поширеним, її складові з різними лікарськими формами згадуються в Чарака Самхіта, Сушрута Самхіта, Астанга Хрідайя, тощо. І у наші часи рослинні продукти расаяни не втратили своєї актуальності, а навпаки, новітні стратегії лікування дають їм змогу розкрити свій лікарський потенціал [20]. Відомо багато аюрведичних преператів, що містять Ашвагандху в основі свого складу, як один із основних інгредієнтів [21]. Її складові фітохімічні дослідження виявили наявність флавоноїдів, фенольних кислот, алкалоїдів, сапонінів, дубильних речовин та вітанолідів. Фітохімічні речовини показали різноманітну фармакологічну дію: протиракову, імуномодулюючу, кардіопротекторну, нейропротекторну, антивікову, антистресову/адаптогенну та антидіабетичну. Різноманітні клінічні випробування показують, що екстракт Withania somnifera (L.) та його біоактивні сполуки використовуються для профілактики та лікування багатьох захворювань, таких як артрити, ЕД, мнестичні та тривожні розлади, онкологічні стани, нейродегенеративні, серцево-судинні та інші захворювання.

Опираючись на дані оглядів із традиційних наукових ресурсів, деякі автори  вважають W. somnifera за потенційне джерело для лікування широкого спектру захворювань, особливо тривожних станів та інших розладів ЦНС [22]. Від давнього використання до сучасного застосування було доведено, що ця рослина є нетоксичною та клінічно ефективною для здоров’я людини [23]. Трав’яні композиції на основі W. somnifera створені у різних лікарських формах та біологічно активних засобах в багатьох регіонах світу [24].

Лікарські продукти з Withania somnifera (L.) використовуються також і як засоби для покращення репродуктивного стану чоловіків [25]. Порушення чоловічого репродуктивного здоров’я часто виникає внаслідок негативного впливу великої кількості різноманітних факторів, а лікування продуктами фітотерапії таких станів може надавати як сприятливого, так і шкідливого ефекту на функції яєчок і чоловічу фертильність [26]. Withania somnifera надає потужного антистресового ефекту.

Цікавим є наукове дослідження комбінованого засобу Siotone (ST; в складі -  Withania somnifera, Ocimum sanctum, Asparagus racemosus, Tribulus terristris і shilajit), властивості якого є подібними до сучасної концепції адаптогенних агентів. З метою вивчення адаптогенної активності у самців-щурів проявам хронічного стресу (CS) у порівнянні із ефективністю Panax ginseng (PG), як стандартного адаптогену. Встановлено, що прояви CS послаблювалися введенням композитів ST (50 і 100 мг/кг, перорально) і PG (100 мг/кг, перорально), 1 раз на добу 14 днів, були дозозалежними і спонукали дослідників до визначення ймовірного внеску окремих компонентів ST у проявлену адаптогенну дію даної композиції [27].

Цікавим є дослідження стійкості ссавців до проявів хронічного стресу за допомогою Withania somnifera. Процедура стресу полягала в м’якому, непередбачуваному ударі по гонадам, який застосовували один раз на день протягом 21 дня дорослим самцям щурів лінії Вістар. Розвиток CS викликав значну гіперглікемію, непереносимість глюкози, підвищення рівня кортикостерону в плазмі, розвиток виразки шлунка, сексуальної дисфункції у самців щурів, когнітивний дефіцит, імуносупресію та психічну депресію. Ці порушення на тлі CS, були послаблені введенням екстракту WS (25 і 50 мг/кг перорально) і PG (100 мг/кг перорально), які вводилися за 1 годину до травми яєчок протягом 21 дня. Результати показали, що WS, як і PG, мають значну антистресову адаптогенну активність, що підтверджує клінічне використання рослини в Аюрведі [28].

Подальше вивчення захисних ефектів екстракту кореневища Withania somnifera (WSE) та екстракту кореня бульби Pueraria tuberosa (PTE) на фізіологічні, нейроповедінкові та невропатологічні зміни, викликані CS у самців щурів лінії Вістар встановило, що CS істотно змінив моделі поведінки, зменшив сексуальний потяг і активність, призвів до пошкодження шарів слизової оболонки шлунку, порушення рівнів кортикостерону в плазмі, збільшення ваги надниркових залоз й селезінки. PTE і WSE показали значну анксіолітичну активність, протекторну дію на слизову оболонку шлунка, зниження рівнів кортикостерону в плазмі та маси надниркових залоз і селезінки. PTE також посилював статевий потяг і активність у тварин, які піддавалися хронічному стресу. Результати свідчать про значні анксиолітичні та антистресові властивості PTE, що підтверджує клінічну ефективність рослини, згадану в Аюрведі [29]. У експериментальному дослідженні сировини Andrographis paniculata, що стосувалося адаптаційних ефектів останньої у савців із CS  стандартизований екстракт кореня Withania somnifera використовувався як еталонний рослинний антистресовий засіб і  обидва продукти з цих рослин характеризувалися достовірним антистресовим ефектом [30].

Рід Tribulus L. (Zygophyllaceae) включає 12 видів, найважливішим з яких є Tribulus terrestris L. Ця однорічна рослина росте в помірному та тропічному кліматі, має багатий хімічний склад біологічно активних речовин і хімічних елементів.

Лікарські рослини та отримані з них фітопрепарати набувають все більшої популярності у світовій практиці, оскільки їх використовують для успішного лікування захворювань людини. Їх терапевтичний ефект обумовлений наявністю в їх складі різноманітних природних сполук і біологічно важливих мікроелементів, особливо у високих концентраціях. T. terrestris стає все більш популярним для лікування захворювань статевої сфери людини та сексуальних дисфункцій. Вміст біологічно активних сполук у листях, квітках та плодах T. terrestris визначали за допомогою багатоелементного інструментального епітеплового нейтронного активаційного аналізу. Вперше виявлено 26 есенціальних мікроелементів у видах рослин, зібраних у Росії (з культурних) і Китаї (дикорослі). Було підтверджено, що елементний склад трави T. terrestris змінюється в залежності від середовища проживання (географічних зон). Місце зростання впливає на накопичення корисних елементів різними частинами рослини [31]. Загальне поширення використання Tribulus terrestris L. медицині та дієтології, з метою профілактики й лікування безпліддя, порушення лібідо, цукрового діабету, запальних захворювань, підкреслює важливість оцінки його фітофармакологічних властивостей через виявлені значні відмінності у вмісті активних речовин (зокрема, концентрації фуростанолу та спіростанолу сапонозиду, які вважаються переважаючими активними інгредієнтами, пов’язаними з терапевтичною дією) [32].

Ефективність препаратів з сировини Tribulus terrestris надала можливість лікування різних розладів гермінативних функцій у жінок, тому з цього приводу в науковій літературі існує багато досліджень [33].

Аналіз медичних ресурсів Інтернету (Medline, PubMed та ін.) вказує на значну кількість досліджень застосування екстракту якірців сланких (ЕЯС) за різних патологічних станів: для посилення лібідо та еректильної функції [34], розчинення та виведення каменів у нирках, лікування артралгій, чоловічої та жіночої безплідності [35], передчасної еякуляції та інших, пов’язаних із цим ускладнень [36, 37, 38].

Одним із традиційних різновидів народної медицини є апітерапія -використання натуральних продуктів медоносних бджіл (мед, прополіс, маткове молочко тощо).

Маткове молочко (апілак) — це природна жовтувато-біла речовина, що виділяється гіпофарингеальними та нижньощелепними залозами бджіл-годувальниць і зазвичай використовується для годування бджолиної матки, та молодих робочих личинок. З давнини цей натуральний продукт вважався визначним лікуваним засобом завдяки своїм різноманітним позитивним ефектам. Багатьма різними дослідженнями було встановлено, що макове молочко має широкий спектр лікувальних властивостей: антибактеріальну, протизапальну, ангіотрофічну, гіпотензивну, протипухлинну, естрогеноподібну, антигіпохолестеринемічну та профертильну активність. Маткове молочко традиційно використовують у сучасній медицині для лікування різних захворювань (серцево-судинні захворювання, анемія, дистрофія, хвороба Альцгеймера, сексуальні дисфункції, цукровий діабет або деякі пухлинні процеси). Встановлено, що апілак здатний викликати потужні позитивні зміни у вільнорадикальному окисленні у бік зменшення продуктів перекисного окислення ліпідів, із активацією системи антиоксидантного захисту [39].

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

В роботі представлено наш досвід використання рослинного засобу Адріус для терапії хворих на ЕД із застосуванням монотерапії силденафілу цитрату (50 мг) та його комбінації з Адріусом у 67 пацієнтів із ЕД різного ґенезу.

Всі хворі були досліджені у динаміці та були поділені на 2 групи: до 1-ї (клінічної) увійшли 37 пацієнтів, у яких використовували комплексне лікування, що включало 50 мг силденафілу цитрату та Адріус по 1 капсулі двічі на добу протягом 30 діб. 30 пацієнтів 2-ї (контрольної) групи отримували монотерапію силденафілом цитратом, який у дозуванні 50 мг призначали за 30 хвилин до передбачуваної сексуальної близькості один раз на день, 2 рази на тиждень протягом 4 тижнів.

Клініко-лабораторне обстеження, згідно стандарту МОЗ України, прийняте у відділі сексопатології та андрології ДУ «Інститут урології імені академіка О.Ф. Возіанова НАМН України» було проведено до лікування та через 4 тижні після закінчення терапії.

Хворим обох груп проводили клінічне обстеження, яке включало огляд пацієнта та оцінку ступеня ЕД за допомогою опитувальника Міжнародного Індексу Еректильної Функції (МІЕФ) ЄАУ [40].

Завдання дослідження: вивчити вплив Адріусу на стан еректильної функції пацієнтів; оцінити рівень задоволеності лікуванням пацієнтами; вивчити її переносимість та можливі побічні ефекти.

Критерії для включення пацієнтів до дослідження:

• чоловіки віком 20-55 років, які мають сексуального партнера; наявність ЕД середнього ступеня важкості (індекс МІЕФ становить не більше 16 балів); можливість мати щонайменше 2-х статевих контактів на тиждень із постійним сексуальним партнером;
• інформована письмова згода пацієнта на участь у дослідженні; здатність пацієнта до адекватної співпраці під час дослідження.

Критерії виключення пацієнтів з дослідження:

• гіперчутливість до силденафілу чи компонентів Адріусу; необхідність одночасного призначення нітратів чи донаторів азоту; анатомічні деформації геніталій (у тому числі ангуляція, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні та ін.);
• наявність інших сексуальних розладів, які вважаються первинними стосовно діагнозу ЕД (наприклад, зниження лібідо, гіперпролактинемія, гіперестогенемія, тощо); відсутність сексуальної активності без зазначення причини; використання будь-яких інших методів лікування порушень еректильної функції в цей час;
• необхідність призначення не рекомендованих методів лікування; будь-які клінічно значущі відхилення лабораторних показників, що потребують додаткового обстеження та інтерпретації даних;
• захворювання або стани, які, на думку дослідника, можуть підвищувати ризик погіршення здоров’я для пацієнта під час статевого акту або впливати на завдання дослідження;
• одночасна участь пацієнта в іншому клінічному дослідженні.

Критерії оцінки клінічної ефективності препарату:

• динаміка показників опитувальника Міжнародного Індексу Еректильної Функції (еректильна функція, задоволеність статевим актом, оргазм, статевий потяг, загальна задоволеність);
• аналіз клінічної ефективності дослідником («відмінний ефект» – зростання показника «еректильна функція» на 50% і вище або досягнення значення шкали в 25 балів і вище; «хороший ефект» – зростання показника на 30–50%; «задовільна відповідь» – на 10–30% (без ефекту – зміна показника на ±10%, погіршення – зниження показника на 10% і більше);
• оцінка змін кавернозної гемодинаміки після курсового прийому препарату;

Дизайн дослідження наведено у таблицях 1-3.

 

 

Таблиця 1.

 Дизайн дослідження

 

Вид ЕД	Клінічна група (n=37)	Контрольна група (n=30)
Психогенна	7 (18,9%)	6 (20,0%)
Органічна	8 (21,6%)	5 (16,7%)
Змішана	22 (59,5%)	19 (63,3%)

 

Досліджуючи причини виникнення ЕД, встановлено, що в обох групах вони є однорідними, з превалюванням саме змішаного виду розладу, до складу якого виключно у всіх пацієнтів входив психогенний компонент: у клінічній групі – 59,5%, а контрольній – 63,3% пацієнтів.

 

Таблиця 2. Вихідні характеристики пацієнтів, включених у дослідження

 

Показник	Клінічна група (n=37)	Контрольна група (n=30)
Вік, роки	35,4±2,4 (21-52)	37,2±2,3     (24-49)
Вага тіла, кг	88,7±4,3 (58-115)	83,5±3,6   (63-121)
Вік початку ЕД, роки	33,5±1,9	32,7­±1,7
Тривалість ЕД, роки	5,3±1,2	4,7±1,1

 

 

Вихідні характеристики осіб, включених у дослідження також продемонстрували однорідність груп. Не виявлено достовірної різниці між групами (p>0,05).

Показники гормонального статусу досліджених осіб обох груп продемонстрували наступні результати.

 

Таблиця 3. Показники результатів гормональних досліджень сироватки крові

 

Показники	Клінічна група          (n=37)	Контрольна група (n=30)
Тестостерон (нг/мг)	13,5+1,6	14,2+1,8
Лютеїнізуючий гормон (МЕ/л)	4,2+0,4	4,1+0,3
Фолікулостимулюючий гормон (МЕ/л)	4,6+0,8	5,0+1,1
Пролактин (нг/мл)	5,2+0,7	6,1+1,1
Естрадіол (пмоль/л)	99,4+10,2	104,1+10,6

 

Як видно, серед пацієнтів клінічної та контрольної груп особи із гіпогонадним станом були відсутні. Сироваткові концентрації ФСГ, ЛГ, пролактину та естрадіолу в крові також між собою достовірно не відрізнялися.

 

РЕЗУЛЬТАТИ

 

Результати дослідження динаміки сексуальної функції пацієнтів протягом лікування аналізували за допомогою стандартних анкет МІЕФ, що показано у таблицях 4 та 5.

 

 

Таблиця 4.

Динаміка показників Міжнародного Індексу Еректильної Функції на тлі прийому комбінації «силденафіл (50 мг) +Адріус» та монотерапії силденафілу цитротом.

 

Показник	Клінічна група (Адріус 1 капс.х2 р./добу + силденафіл 50 мгх 1 р/добу 2/тиждень 4 тижні) (n=37)		Контрольна група (Силденафіл 50 мг/добу 2 р/тиждень 4 тижні) (n=30)
	До терапії	4 тижні	До терапії	4 тижні
Досягнення ерекції (МІЕФ 1)	2,0±0,3	4,5±0,2*	2,2±0,2	4,2±0,2**
Ерекція при сексуальній стимуляції (МІЕФ 2)	2,3±0,3	4,5±0,2**	2,4±0,3	4,4±0,2*
Достатність ерекції (МІЕФ 3)	2,0±0,3	3,5±0,3*	2,1±0,4	3,6±0,2*
Збереження ерекції (МІЕФ 4)	1,9±0,3	4,1±0,4*	2,2±0,3	4,1±0,2**
Ерекція до завершення статевого акту (МІЕФ 5)	2,2±0,3	3,8±0,1*	2,5±0,3	3,7±0,2*
Число спроб здійснити статевий акт (МІЕФ 6)	2,0±0,3	4,5±0,3*#	2,3±0,3	3,9±0,2*
Задоволеність статевим актом (МІЕФ 7)	1,7±0,3	3,9±0,4*#	2,2±0,2	3,6±0,3*
Задоволення від статевого акту (МІЕФ 8)	2,0±0,3	3,6±0,2*#	2.2±0,3	2,9±0,2*
Частота еякуляцій (МІЕФ 9)	2,2±0,4	3,4±0,2*	2,4±0,3	4,0±0,2*
Частота оргазмів (МІЕФ 10)	2,1±0,4	4,0±0,4*	2,4±0,4	4,1±0,3*
Сексуальне бажання, частота (МІЕФ 11)	3,2±0,3	4,6±0,2*#	3,4±0,4	3,9±0,2*
Сексуальне бажання, ступінь (МІЕФ 12)	2,8±0,2	3,9±0,1*	3,3±0,2	3,8±0,1*
Задоволеність сексуальним життям в цілому (МІЕФ 13)	2,1±0,2	4,3±0,2*#	2,2±0,2	3,6±0,2*
Задоволеність сексуальними відносинами з партнеркою (МІЕФ 14)	2,1±0,3	3,7±0,2*#	2,4±0,3	3,4±0,2*
Впевненість у досягненні та підтриманні ерекції (МІЕФ 15)	2,2±0,2	4,6±0,2#	2,1±0,2	3,7±0,4*

Примітка: * – p<0,05; ** – p<0,01 (по відношенню до вихідного рівня)

# – p<0,05 по відношенню між групами

 

Аналізуючи показники анкети МІЕФ в обох групах були визначені домени, в яких спостерігалася достовірна різниця між особами із клінічної та контрольної груп.

В першу чергу потрібно зазначити, що в групі пацієнтів, які отримували лікування комплексом силденафілу 50 мг з Адріусом, показник «число спроб здійснити статевий акт» (МІЕФ 6) покращився в 2,3 рази, а в контрольній групі лише в 1,7 рази (p<0,01). Показник «задоволеність статевим актом» (МІЕФ 7) у клінічній групі покращився у 2,3 рази, а в контрольній групі лише у 1,6 рази (p<0,01). Домен «задоволення від статевого акту» (МІЕФ 8) покращився у 1,8 рази, а в контрольній групі – у 1,3 рази (p<0,01).

Наступний домен - «сексуальне бажання, частота» (МІЕФ 11) у клінічній групі покращився у 1,4 рази, а у контрольній групі – у 1,1 рази (p<0,05). Показник «задоволеність сексуальним життям загалом» (МІЕФ 12) у клінічній групі покращився у 1,4 рази, а контрольній групі – в 1,1 рази (p<0,05).

Важливий показник, що регулює взаємовідносини у сімейних та партнерський парах,  «задоволеність сексуальними стосунками з партнеркою» (МІЕФ 14) покращився у 1,8 рази, а в контрольній групі – у 1,4 рази (p<0,01). Домен МІЕФ 15 «впевненість у досягненні та підтримці ерекції» у клінічній групі покращився у 2,1 рази, а в контрольній групі – у 1,7 рази (p<0,01). Ці домени демонструють покращення взаємовідносин партнерів не лише сексуальними, але і психологічними параметрами.

 

 

Таблиця 5

Динаміка інтегративних показників Міжнародного Індексу Еректильної Функції на тлі прийому силденафілу 50  мг +Адріус та монотерапії силденафілом цитратом

 

Показник	Клінічна група (Адріус 1 капс.х2 р./добу + силденафіл 50 мгх 1 р/добу 2/тиждень 4 тижні) (n=37)		Контрольна група (Силденафіл 50 мг/добу 2 р/тиждень 4 тижні) (n=30)
	До терапії	4 тижні	До терапії	4 тижні
Еректильна функція, бали	11,32±0,88	26,71±0,71**	12,36±0,97	24,12±0,83**
Задоволеність статевим актом, бали	7,03±0,66	20,13±0,93**#	7,33±0,86	14,37±0,72**
Оргазм, бали	4,31±0,47	7,82±0,69**	4,82±0,82	8,01±0,73**
Лібідо, бали	6,28±0,53	10,88±0,98**	6,96±0,64	9,63±0,88**
Загальна задоволеність, бали	4,33±0,62	12,83±1,01**#	5,03±0,72	8,81±0,94**

Примітка: * - p <0,05; ** – p<0,01 (стосовно вихідного рівня)

#– p<0,05 достовірність результатів між групами

 

Співставляючи дані інтегративних показників анкети МІЕФ в клінічній та контрольній групах необхідно відмітити, що у всіх доменах спостерігалася достовірна різниця.

У клінічній групі хворих, які отримували силденафіл (50 мг) та Адріус встановлено достовірне зростання практично всіх інтегративних показників МІЕФ. Показник «еректильна функція» збільшився в 2,4 рази - з 11,32±0,88 до 26,71±0,71** (p<0,01); показник «задоволеність статевим актом» - у 2,9 рази - з 7,03±0,66 до 20,13±0,93 (p<0,05); домен “оргазм” – у 1,8 рази - з 4,31±0,47 до 7,82±0,69 (p<0,05); показник “загальна задоволеність” – у 2,8 рази - з 4,33±0,62 до 12,83±1,01 (p<0,01). Якщо динаміку їх спробувати виразити у відсотках, то виявляється, що всі інтегративні показники збільшилися приблизно в 1,8-2,9 рази.

У контрольній групі застосування препарату силденафіл цитрат (50 мг) призводило до зростання показників МІЕФ на 45-80%. Показник «еректильна функція» збільшився в 1,9 рази - з 12,36±0,97 до 24,12±0,83 (p<0,01), «задоволеність статевим актом» - в 1,9 рази - з 7,33±0,86 до 14,37±0,72 (p<0,05), “оргазм” – в 1,7 рази - з 4,82±0,82 до 8,01±0,73 (p<0,05), “загальна задоволеність” – в 1,8 рази - з 5,03±0,72 до 8,81±0,94 (p<0,01).

Порівнюючи інтегративні показники в обох групах слід зазначити, що в групі пацієнтів, яка отримувала в курсі лікування силденафілу цитрат (50 мг) та Адріус, показник «задоволеність статевим актом» покращився в 1,8-2,9 рази, а в контрольній групі він був достовірно нижчим – в 1,7-1,9 рази (p<0,01).

Домен «загальної задоволеності» у клінічній групі покращився у 2,8 рази, а в контрольній групі – у 1,8 рази (p<0,01).

Контроль впливу різних видів терапії у групах на стан кавернозної гемодинаміки оцінювали за даними ультразвукової допплерографії судин статевого члена. Під час допплерографії, що дає можливість достовірної оцінки судинних порушень у статевому члені досліджуваних, отримані наступні результати (таблиця 6).

 

 

Таблиця 6.

Показники кавернозного кровотоку за результатами ультразвукової доплерографії судин статевого члена

 

Показник	Клінічна група (Адріус 1 капс.х2 р./добу + силденафіл 50 мгх 1 р/добу 2/тиждень 4 тижні) (n=37)		Контрольна група (Силденафіл 50 мг/добу 2 р/тиждень 4 тижні) (n=30)
	До терапії	4 тижні	До терапії	4 тижні
Пікова систолічна швидкість VS, см/с	26,4±2,1	38,2±2,6*	28,3±1,9	32,1±1,8
Кінцева діастолічна швидкість VP, см/с	6,3±0,5	5,9±03	6,5±0,6	6,1±0,7

Примітка: * - р<0,05 між показниками до та після лікування

 

Виходячи з результатів наданих у таблиці 6, можна констатувати, що стан кавернозного кровотоку у судинах статевого члена характеризувався статистично більш значущими змінами лише у пацієнтів клінічної групи, а саме: збільшення пікової швидкості систолічного кровотоку відзначається, як достовірне, а зменшення кінцевої діастолічної швидкості не має ознак статистичної достовірності. Кінцева систолічна швидкість у пацієнтів клінічної групи збільшилася з 26,4±2,1 см/сек до 38,2±2,6 см/сек, що демонструє поліпшення ерекції в 1,45 рази. У пацієнтів контрольної групи збільшення  із 28,3±1,9 см/сек до 32,1±1,8 см/сек, тобто в 1,1 рази, виявилося невірогідним.

За оцінкою ефективності терапії пацієнтами клінічної групи, було встановлено, що 16 хворих (43,6%) розцінили ефективність препарату як «відмінну», 18 пацієнтів (48,6%) як «добру», 2 (5,4%) – як «задовільну» та 1 (2,7%) – як «незадовільну». Аналогічна оцінка дослідниками надала наступних результатів: відмінний ефект терапії відзначався у 19 хворих (51,4%), добрий – у 13 пацієнтів (35,1%), у 4 пацієнтів (10,8%) ефект був розцінений як задовільний та у 1 (2,7%) %) – як незадовільний. Заключна оцінка ефективності терапії виявила «відмінний» та «добрий» результати сумарно у 86,5% пацієнтів.

Пацієнти в переважній більшості випадків добре переносили лікування силденафілу цитратом в дозі 50 мг на добу. Відзначено наявність побічних явищ у 3 (4,5%) з 67 хворих у вигляді нетривалого головного болю та закладеності носа. Жоден пацієнт із досліджених не припинив лікування препаратом через небажані явища від його застосування препарату. У клінічній групі Тільки 2 (5,4%) пацієнти відзначили наявність побічного явища у вигляді нетривалого головного болю слабкої інтенсивності, який також не вимагав відміни препарату.

За оцінкою статевих партнерок відмінна ефективність лікування в клінічній групі була у 28 (75,6%) з 37 пацієнтів, а в контрольній групі цей показник складав 17 (56,7%) з 30 хворих (p<0,01). Це свідчить про надзвичайну важливість впливу психологічних відносин у подружній парі, які нам вдалося покращити в осіб клінічної групи за рахунок комплексного застосування силденафілу з Адріусом.

 

Виходячи з результатів дослідження, можна припустити, що Адріус рекомендується призначати за наявності таких симптомів, як зниження статевої підприємливості у чоловіка, зниження задоволення від статевого життя в цілому та від статевого акту зокрема, зниження сексуального бажання психогенного характеру, синдром «очікування невдачі». За результатами анкетування МІЕФ у осіб клінічної групи покращилася здатність до налагодження стосунків зі статевою партнеркою (показник МІЕФ «задоволеність сексуальними стосунками з партнеркою»). На нашу думку використання вказаного лікарського засобу є доцільним за необхідності посилення впевненості чоловіка у підтримці ерекції, а також підсилення ефектів еротизації зі змогою призначення монотерапії.

 

ВИСНОВКИ

1. Призначення комплексної терапії з використанням силденафілу в дозі 50 мг та Адріусу, а також монотерапії силденафілом цитратом у хворих на еректильну дисфункцію характеризується достовірним зростанням всіх інтегративних параметрів, що характеризують сексуальну сферу пацієнта.
2. Комбіноване лікування з використанням комбінації «силденафіл 50 мг та Адріус» характеризувалося покращенням інтегративного показнику міжнародного індексу еректильної функції «задоволеність статевим актом» у 2,9 рази (монотерапія силденафілом цитратом 50 мг покращила аналогічний показник лише у 1,9 рази). Показник МІЕФ «загальна задоволеність» при контрольному анкетуванні покращився відповідно - у 2,8 рази та в 1,8 рази.
3. При контрольному тестуванні у групах встановлено тенденцію до поліпшення кавернозного кровотоку у пацієнтів на фоні курсового лікування силденафілом цитратом у дозі 50 мг та Адріусом без достовірної різниці.
4. Адріус можна рекомендувати чоловікам із порушенням еректильної функції, як в монотерапії, так і в комбінації з силденафілом для підвищення ефективності останнього.