Аторвастатин в корекції дисліпідемії у пацієнтів із хронічною хворобою нирок ІІ і ІІІ стадії, зумовленою цукровим діабетом 2-го типу у поєднанні з ішемічною хворобою серця

Зараз у світі спостерігається чітка тенденція до зростання кількості осіб із хронічною хворобою нирок (ХХН). Одним з найактуальніших завдань сучасної нефрології є запобігання та/чи максимальне віддалення настання термінальної стадії ХХН. За результатами багатьох популяційних та епідеміологічних досліджень, навіть ранні субклінічні порушення функції нирок є незалежними факторами ризику розвитку кардіоваскулярних ускладнень і значно підвищують ризик появи ішемічної хвороби серця (ІХС), серцевої недостатності, артеріальної гіпертензії (АГ) у цієї категорії хворих (Sarnak M.J. et al., 2003).
Так, на початкових стадіях ниркової недостатності ризик розвитку серцево-судинних захворювань (ССЗ) вищий, ніж у загальній популяції (30,1% проти
13,2%), а у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, ризик розвитку ССЗ і смертності від ССЗ у 10-30 разів вищий, ніж у популяції (Weiner D. et al., 2004). Слід зазначити, що ХХН та ССЗ мають ряд спільних потенційно модифікуючих факторів ризику, найбільш вагомими з яких є цукровий діабет (ЦД), дисліпідемія, тютюнопаління та АГ.
ЦД становить значущу соціально-економічну і медичну проблему в Україні та світі. Щорічний приріст розповсюдженості ЦД в Україні становить близько 4,4% (Дядык А.И. и соавт., 2010).
У зв’язку з неухильним зростанням кількості хворих на ЦД 2-го типу відзначається прогресуюче збільшення розповсюдженості діабетичної нефропатії (ДН) — тяжкого ускладнення ЦД, одного з лідерів серед причин розвитку хронічної ниркової недостатності (ХНН).
На сьогодні серед хворих, які отримують замісну ниркову терапію, особи з ДН становлять близько 40-50% (Дядык А.И. и соавт., 2010). Важливо зазначити, що розвиток ДН у хворих на ЦД суттєво погіршує кардіоваскулярний прогноз (American Diabetes Association, 2007; Ryden L. et al., 2007).
Раніше вважалося, що ХХН розвивається у відповідь на зміни, які відбуваються у судинах при ЦД та АГ (Sarnak M.J. et al., 2003). Проте зараз одним із основних чинників розвитку ССЗ при ХХН прийнято вважати дисліпідемію і підвищення рівня холестерину (ХС) ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ).
Наявність дисліпідемії є ключовим моментом у розвитку та прогресуванні ССЗ при ХХН та іншій патології, тому вплив на показники ліпідного профілю є метою фармакотерапії. Розповсюдженість дисліпідемії у хворих на ХХН та/чи ЦД значно перевищує аналогічні показники в загальній популяції, при цьому ступінь
порушення ліпідного обміну асоціюється зі швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) та показниками добової протеїнурії (Березин А.Е., 2010)

читати далi...