ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ПЛАТИКАРБ 150

ПЛАТИКАРБ 450

(PLATICARB 150)

(PLATICARB 450)

Склад:

діюча речовина: карбоплатин;

1 мл препарату містить карбоплатину 10 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), натрію гідроксид, кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Концентрат для розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Сполуки платини.

Код АТС L01Х А02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Епітеліальний рак яєчників і дрібноклітинний рак легенів у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими антинеопластичними засобами.

Протипоказання.

Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату, виражені порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), виражена мієлосупресія, кровотечі, недавня значна крововтрата, порушення слуху.

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначений тільки для внутрішньовенного введення.

Карбоплатин може застосовуватися як монотерапія, так і в комбінації з іншими протипухлинними засобами. Препарат вводять у вигляді внутрішньовенних інфузій тривалістю 15-60 хв. Вміст флакона розводять у 5 % розчині глюкози або 0,9 % розчині натрію хлориду до досягнення концентрації карбоплатину 0,5 мг/мл. Готовий розчин залишається стабільним при кімнатній температурі (приблизно 25 °С) протягом 8 годин. Препарат не містить консервантів, тому готовий розчин має бути використаний не пізніше зазначеного строку.

У режимі монотерапії пацієнтам, які раніше не лікувалися цим препаратом, за умови нормальної функції нирок карбоплатин застосовують у дозі 360-400 мг/м² поверхні тіла з інтервалом 4 тижні.

При комбінованій хіміотерапії з іншими протипухлинними препаратами рекомендована початкова доза карбоплатину становить 300 мг/м² поверхні тіла з інтервалом 4 тижні. Курс лікування зазвичай становить 6 циклів.

Пацієнтам, які раніше проходили курси лікування препаратами з активною мієлосупресивною дією або проходили курси променевої терапії, карбоплатин призначають у початковій дозі 300-320 мг/м²поверхні тіла.

Повторні курси введення карбоплатину слід проводити, якщо кількість формених елементів крові знаходиться в межах прийнятих норм (тромбоцити – не менше 100 000 в 1 мм³, лейкоцити – не менше 2 000 в 1 мм³). Якщо ж кількість клітин менше цих рівнів, необхідно припинити терапію до відновлення нормальних значень показників (зазвичай через 5 – 6 тижнів).

Введення рідини до або після застосування карбоплатину, а також форсованого діурезу не потрібно.

У пацієнтів із симптомами порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) зростає ризик розвитку токсичних ефектів, тому дозу карбоплатину слід коригувати відповідно до такої схеми:

Якщо швидкість клубочкової фільтрації становить 15 мл/хв і нижче, препарат не призначають.

Для запобігання виникненню вираженої нудоти і блювання тривалість внутрішньовенної інфузії може бути збільшена до 24 годин або загальну разову дозу карбоплатину розподіляють на 5 внутрішньовенних введень протягом 5 днів поспіль.

Дози також можуть бути розраховані за допомогою формули Кальверта, виходячи зі швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) хворого і бажаної площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC). Необхідно звернути увагу на те, що дози за формулою Кальверта розраховуються у міліграмах, а не в мг/м².

Доза (мг) = бажана ППК (мг/мл × хв) × [ШКФ (мл/хв) + 25]

При лікуванні пацієнтів літнього віку (старше 60 років) дози карбоплатину необхідно коригувати залежно від їхнього загального стану здоров’я.

Застереження при приготуванні розчину для інфузій.

Препарат не слід вводити за допомогою інфузійних комплектів, до складу яких входять алюмінієві частини, оскільки алюміній вступає в реакцію з карбоплатином з утворенням осаду і спричиняє зниження його терапевтичної активності.

Запобіжні заходи під час роботи з препаратом.

При роботі із зазначеним препаратом, як і при роботі з іншими протипухлинними препаратами, необхідно дотримуватися обережності. Готувати розчини для інфузій треба у спеціально призначеному для цього приміщенні з дотриманням асептичних умов. Необхідно користуватися захисними рукавичками та уникати контакту препарату зі шкірою та слизовими оболонками. У разі потрапляння препарату на слизові оболонки їх необхідно ретельно промити водою, при потраплянні на шкіру – промити водою з милом.

Побічні реакції.

З боку системи кровотворення і лімфатичної системи.

Мієлосупресія є дозолімітуючим фактором при лікуванні карбоплатином. При монотерапії карбоплатином у максимально переносимих дозах тромбоцитопенія (мінімальна кількість тромбоцитів < 50 × 10⁹/л) спостерігається приблизно у 25 % пацієнтів. Кількість тромбоцитів у крові зазвичай знижується до мінімуму через 14-21 день і відновлюється протягом 35 днів після введення препарату.

Пригнічення функції кісткового мозку може бути тяжчим і тривалішим у пацієнтів з порушеннями функції нирок, у хворих, які раніше одержували хіміо- і/або променеву терапію, з поганим загальним станом здоров’я і віком старше 60 років.

У разі монотерапії карбоплатином у рекомендованих дозах з рекомендованою періодичністю введення мієлосупресія зазвичай є оборотною і некумулятивною.

Лейкопенія відзначається приблизно у 14 % пацієнтів. Відновлення кількості лейкоцитів зазвичай відбувається дещо повільніше порівняно з тромбоцитами – протягом 42 днів після введення препарату (мінімальна кількість лейкоцитів спостерігається через 14 - 28 днів). Нейтропенія (кількість гранулоцитів < 1 × 10⁹/л) відзначається приблизно у 20 % пацієнтів. Анемія з рівнями гемоглобіну < 11 г/дл розвивається у понад 2/3 пацієнтів з нормальними вихідними показниками.

З боку імунної системи.

Як і інші препарати, що містять платину, карбоплатин може спричиняти алергічні реакції, зокрема еритематозні висипання, свербіж, пропасницю, ангіоедему, анафілактоїдні реакції, у тому числі бронхоспазм, набряк обличчя. Лікування симптоматичне.

Метаболічні розлади.

Поширені – аномальні результати функціональних печінкових тестів (зазвичай відхилення незначні або середні) відзначаються приблизно у третини пацієнтів з нормальними вихідними показниками. Підвищення рівня лужної фосфатази спостерігається частіше, ніж рівнів АЛТ, АСТ або загального білірубіну. У більшості випадків у процесі терапії відбувається спонтанна регресія відхилень.

Непоширені – після терапії карбоплатином може відзначатися зниження рівнів електролітів сироватки крові (натрію, магнію, калію і кальцію), однак ці відхилення не такі значні, щоб спричинити появу клінічних ознак або симптомів.

З боку нервової системи.

Поширені - периферична невропатія розвивається у 4 % пацієнтів. У більшості з цих хворих симптоми нейротоксичного ураження обмежуються парестезією і зниженням глибоких сухожильних рефлексів. Частота і тяжкість побічних ефектів вища в осіб літнього віку і пацієнтів, які раніше лікувалися цисплатином. Парестезія, наявна до початку терапії карбоплатином, може посилюватися в процесі лікування карбоплатином.

Можливе порушення смакових відчуттів. Галюцинації, тривога і жахи.

Поодинокі - транзиторні порушення зору, інколи - транзиторне зниження гостроти зору. Ці порушення зазвичай асоціюються з терапією високими дозами і відзначаються у хворих з порушеннями функції нирок. Можливі галюцинації, тривога і жахи.

З боку органів слуху.

Дуже поширені - субклінічне зниження гостроти слуху в діапазоні високих частот (4000-8000 Гц). Однак клінічні симптоми, переважно шум у вухах, спостерігаються рідко. При лікуванні карбоплатином пацієнтів зі зниженою гостротою слуху внаслідок лікування цисплатином їхній слух може ще більше погіршитися.

З боку судинної системи.

Геморагічні ускладнення, артеріальна гіпотензія, анафілаксія.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Дуже поширені - нудота без блювання. Блювання відзначається більш ніж у половини пацієнтів. Зазначені симптоми зазвичай минають протягом 24 годин після введення карбоплатину. Вони можуть бути послаблені за допомогою антиеметиків.

Поширені – діарея, запор, біль у животі.

Дерматологічні побічні ефекти.

Алопеція.

З боку кістково-м’язової системи і сполучної тканини.

Астенія.

З боку органів зору.

Можливе порушення зору.

З боку нирок і сечовидільної системи.

Можливе підвищення рівнів сечовини і креатиніну в сироватці крові, а також зниження кліренсу креатиніну, що свідчить про порушення функції нирок. Частота і тяжкість нефротоксичних уражень може бути більшою серед пацієнтів з наявними порушеннями функції нирок. При значних відхиленнях результатів ниркових тестів необхідно знижувати дози або припиняти терапію карбоплатином, провести симптоматичне лікування.

Гіперурикемія спостерігається приблизно у 25 % пацієнтів. Для зменшення концентрації сечової кислоти у сироватці крові можна застосовувати алопуринол.

Гемолітико-уремічний синдром. Були зафіксовані випадки гематурії і появи набряків.

Репродуктивна система.

Азооспермія та аменорея.

Інфекції та інвазії.

Можливі інфекційні ускладнення.

Побічні ефекти загального характеру.

Озноб і пропасниця, головний біль.

Місцеві реакції.

У місцях ін’єкцій можуть виникати еритема і біль.

Передозування.

Передозування проявляється посиленням токсичної дії. Специфічного антидоту немає.

У разі передозування розвивається виражене пригнічення кістково-мозкового кровотворення (нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія) і виражені ознаки печінкової та/або ниркової недостатності. При виникненні вираженої нудоти і блювання показано введення протиблювотних препаратів (ондансетрон, метоклопрамід – внутрішньовенно у високих дозах).

У разі підозри на передозування пацієнту необхідно забезпечити постійний лікарський контроль, включаючи контроль формули крові. Лікування у такому разі повинно бути симптоматичним і підтримуючим. У перші 3 години після введення препарату можливе застосування гемодіалізу. При необхідності показане переливання компонентів крові. Трансплантація кісткового мозку може зменшити побічні явища з боку системи крові.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний у період вагітності та годування груддю через високу токсичність.

Діти.

Не застосовують.

Особливості застосування.

Перед введенням карбоплатину і регулярно в процесі терапії необхідно визначати кількість формених елементів крові, виконувати функціональні ниркові і печінкові тести, а також проводити неврологічні обстеження і контроль функції слуху та відповідним чином корегувати дози препарату.

Мієлосупресивна дія карбоплатину дуже залежить від його ниркового кліренсу. Більш тяжке і тривале пригнічення функції кісткового мозку зазвичай спостерігається у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у хворих, які одержують супутню терапію нефротоксичними препаратами. Тому перед початком і в процесі лікування карбоплатином необхідно ретельно оцінювати функцію нирок. Зазвичай тривалість інтервалів між курсами терапії повинна бути не менше 4 тижнів. При комбінованій терапії карбоплатином та іншими препаратами з мієлосупресивною дією необхідно ретельно підбирати дози і визначати час введення з метою мінімізації адитивних небажаних ефектів. Пацієнти з тяжким пригніченням функції кісткового мозку можуть потребувати трансфузійної терапії.

Премедикація антиеметиками може допомогти зменшити частоту й тяжкість нудоти і блювання, спричинених карбоплатином.

При лікуванні дуже високими дозами карбоплатину відзначалися випадки гепатотоксичних уражень, асоційованих з нефротоксичними ураженнями.

Пацієнтам під час лікування карбоплатином рекомендується застосовувати ефективні засоби контрацепції.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Залежно від індивідуальної чутливості, карбоплатин може порушувати здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Тому на період лікування препаратом не рекомендується керувати транспортними засобами та механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Карбоплатин не сумісний із солями алюмінію (при взаємодії спостерігається утворення осаду, що призводить до зниження ефективності). Посилює (взаємно) нефротоксичність пропранололу, аміноглікозидів, а також ефекти інших препаратів, які чинять нефротоксичну, нейротоксичну, ототоксичну і мієлосупресивну дію. Послабляє ефективність імунізації інактивованими вакцинами; при застосуванні вакцин, що містять живі віруси, посилює реплікацію вірусу і побічні ефекти вакцинації.

Карбоплатин посилює спричинену раніше цисплатином нейротоксичну і ототоксичну дію (спостерігається у 30 % хворих). Інші мієлотоксичні препарати та променева терапія посилюють депресію кісткового мозку (потенціюють нейтропенію і тромбоцитопенію).

Встановлено, що карбоплатин діє синергічно з етопозидом і віндесином.

Карбоплатин не слід призначати одночасно з препаратами, які містять хелатні сполуки, оскільки вони теоретично можуть послаблювати протипухлинну дію карбоплатину.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Карбоплатин – протипухлинний засіб, що являє собою неорганічну комплексну сполуку платини. Внаслідок взаємодії карбоплатину з ДНК клітин утворюються внутрішньо- та міжспіральні зшивки, які змінюють структуру і пригнічують синтез ДНК, є причиною зупинки росту і оборотного розвитку багатьох видів пухлин.

Регресія первинних пухлин і метастазів пов’язана з впливом препарату на імунну систему організму. В експериментальних дослідженнях in vivo і in vitro карбоплатин виявляє мутагенні, ембріотоксичні і тератогенні властивості.

Фармакокінетика. Після одноразового введення карбоплатину у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю 1 година концентрація в плазмі загальної платини і вільної платини (яка піддається ультрафільтрації) знижується відповідно до двофазної моделі кінетики першого порядку. Початковий період напіврозпаду вільної платини становить приблизно 1-2 години, а термінальний період напіввиведення – 3-6 годин. Загальна платина характеризується подібним початковим періодом напіввиведення, але термінальний період напіввиведення в неї триваліший (приблизно 24 години). При повторних введеннях дози протягом 4 днів поспіль накопичення платини в плазмі не спостерігається. Приблизно 85 % платини в плазмі крові зв’язується з білками протягом 24 годин після введення.

Карбоплатин виводиться переважно нирками. Близько 30 % дози виводиться в незміненому вигляді. У пацієнтів із кліренсом креатиніну понад 60 мл/хв приблизно 60-80 % застосованої дози виводиться із сечею протягом 12 годин після введення.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

прозорий, від безбарвного до блідо-жовтуватого кольору розчин.

Несумісність.

Не змішувати в одній ємності з іншими препаратами.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

Концентрат для приготування розчину для інфузій, 10 мг/мл по 15 мл (150 мг) або по 45 мл (450 мг) у флаконах № 1.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Місцезнаходження.

21-й поверх, Лотус Бізнес Парк, Офф Нью Лінк Роуд, Андхері (Вест), Мумбаї – 400053, Індія;

Селище Асаравад, Дудхіа, Індор – 453 331, Індія.

Заявник.

Ананта Медікеар Лтд.

Місцезнаходження.

Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.

Дата останнього перегляду. 25.01.2012.